Главная // Книги // Наслідки радянсько-німецьких договорів 1939 року для долі українських земель.

Наслідки радянсько-німецьких договорів 1939 року для долі українських земель.

Наступною після Закарпатті частиною українських земель, які розігрували, як карти, у своїх інтересах великі держави, стала Західна Україна. 23 серпня 1939 несподівано для всіх був підписаний радянсько-німецький договір про ненапад, т. зв. пакт Молотова-Ріббентропа, Гітлер назвав\’\'шлюб за розрахунком». У таємному додатковому протоколі до пакту про ненапад зафіксовані стратегічні агресивні наміри Сталіна і Гітлера щодо сфер впливу в Східній Європі. У ньому були пункти, які безпосередньо стосувалися українських земель. Так, у пункті 2 сказано, що\’\'на випадок територіальних і політичних перетворень в областях, що належать Польській державі, сфери впливу Німеччини на СРСР будуть розмежовані приблизно по лінії річок Нарев, Вісла, Сан\’\’. У пункті 3 було записано:\’\'Про Південно-Східної Європи Радянська сторона вказала на свою зацікавленість в Бессарабії Німецька сторона чітко заявила про повної політичної незацікавленість у цих територіях».

Таким чином, як випливає з тексту секретного протоколу, Німеччина і СРСР розділили територію Східної Європи на свої сфери впливу за спиною урядів і народів інших держав.

Оскільки Гітлер вирішив проблему війни на два фронти і отримав гарантії на Сході, він зміг почати Другу світову війну в сприятливих для себе умовах. Як відомо, 1 вересня 1939 гітлерівська Німеччина, здійснивши напад на Польщу, почала Другу світову війну. Трохи більше ніж за 2 тижні — 17 вересня, реалізуючи секретний протокол пакту Молотова-Ріббентропа, Червона армія перейшла р. Збруч і вступила на територію Західної України. Як офіційний привід для введення своїх військ радянське керівництво називало захист життя і майна населення Західної України і Західної Білорусії. Але радянські урядові заяви не розкривали справжніх мотивів Москви. Допомога\’\'єдинокровним братам-український\’\'чи\’\'братам-білорусам\’\', які проживали в Польщі, не становила вищих пріоритетів радянського керівництва. Насправді ж Москві хотілося поліпшення своєї геополітичної ситуації — перенесення своїх кордонів у зв’язку з загрозою нової війни. Очевидно, не останню роль зіграло прагнення ліквідувати націоналістичний\’\'П’ємонт\’\'в Галичині

28 вересня 1939 був укладений германо-радянський договір\’\'Про дружбу і кордонах\’, який остаточно розмежовував зону німецької і колишньої радянської окупації Польщі. Лінія кордону проходила за так званою\’\'лінії Керзона\’, визначеної країнами Антанти в 1919 році. Правда, етнічний принцип не був здійснений повністю. На німецькій стороні залишилися давні українські землі: Холмщина, Підляшшя, Посянье, Лемківщина Радянське керівництво спішно оформляло новий політичний і територіальний статус Західній Україні. Щоб додати легітимний характер приєднання західноукраїнських земель до Української РСР, 22 жовтня 1939 відбулися вибори в Народі Збори Західної України. Вибори проводилися під контролем радянських військ і партійної влади Всі без винятку кандидат належали до блоку партійних і безпартійних. 27 жовтня 1939 Нородни Збори у Львові проголосило встановлення радянської влади. А через два дні (29 жовтня) вони звернулися з проханням до Верховної Ради СРСР включити західноукраїнські землі до складу УРСР, тим самим завершити возз’єднання західних український у складі єдиної держави.

У відповідності з законом Верховної Ради СРСР від 1 листопада 1939 Західна Україна стала складовою частиною Радянської України. Було утворено 6 нових областей: Волинська, Дрогобицьку, Львівської, Рівненської, Станіславська та Тернопільську. Їхня сукупна територія становила 86 тис. км2, населення — 8 млн. чоловік, у тому числі український — 7,5 млн. чол.

Наступним кроком в реалізації статей германо-радянського договору щодо українських земель, було рішення проблеми Північної Буковини та Бессарабії. 28 червня 1940 Радянський Союз, погрожуючи Румунії війною, змусив її віддати ці землі, заселені українським. Рішенням Верховної Ради СРСР від 2 серпня 1940 вони увійшли до складу Української РСР.

Радянізація західноукраїнських земель.

У цілому зміни, що відбувалися в Західній Україні, мали суперечливий характер.

З одного боку:

1. Здійснювалася експропріація маєтків польських землевласників.

2. Проведена земельна реформа (конфісковано землеволодіння поміщиків, монастирів і державних чиновників. Земля передавалася селянським комітетам, яким належало розділити її серед безземельних і малоземельних селян — до кінця 1939 року було конфісковано 2753 млн. га — майже третина всіх сільськогосподарських угідь, але близько половини цієї площі роздали селянам, інші повинні були стати основою для створення колгоспів і радгоспів і т.д. .

3. Націоналізовані промисловість, торгівлю і банки. Введений 8-годинний робочий день. Зменшено безробіття.

4. Українізовані державні установи і судочинство. Значно розширено мережу українських шкіл (якщо у 1939 році таких шкіл було всього 139, то в 1940 році — 6000). Для підготовки вчителів відкривалися педагогічні технікуми, вчительські інститути — у Львівському університеті викладання велося українською мовою. Ліквідовувалася неписьменність серед дорослого населення.

5. Поліпшувався медичне обслуговування, особливо на селі (відкривалися нові лікарні, амбулаторії, медпункти, пологові будинки і т.д.). Зі східних областей України сюди приїхало чимало медичних працівників.

6. Розширилася мережа освітянських установ тощо.

Але, на жаль, ці позитивні зміни затуманилися репресивним свавіллям, командна адміністративними, тоталітарними методами, які ламали століттями сформований уклад життя. :

1. Сталося руйнування політичної і культурної інфраструктури, створеної українською інтелігенцією:

а) перестали функціонувати всі українські партії —

б) закрито «Просвіта» —

в) ліквідовано Наукове Товариство ім. Т. Шевченко і т.д.

2. Насильно націоналізовано навіть дрібні підприємства — знищено розгалужену мережу кооперативів і споживчих товариств. Крім конфіскації поміщицької землі, проведено\’\'розкуркулення\’\'заможних селян.

3. Призначений на керівні посади «перевірених жителів» Східній Україні або Росії, в основному росіян, які слабо орієнтувалися в місцевих умовах і мали недостатню професійну підготовку.

4. Проводилися тотальні репресії проти національно свідомих представників західноукраїнського суспільства.

5. Здійснено масові депортації населення (на 13 лютого 1940 із Західної України було вивезено 17 206 сімей, або 89 062 людини). А всього з Західної України і Західної Білорусії за 1939-40 роки було депортовано 1.173.170 людина, або 312800 сімей. Це майже 10% населення краю. За даними митрополита А. Шептицького, з одного тільки Східної Галичини радянська влада депортувала близько 400 тис. українському (більшість депортованих були український).

6. Великим злочином почали репресії проти церкви — були закриті духовна академія, семінарія, релігійні школи, монастирі, припинилося видання релігійної літератури і т.д.

І даючи оцінку приєднання Західної України до складу Української РСР, доцільно сказати, що, незважаючи на злочину тоталітарного режиму, які, звичайно, нічим не можна виправдати, сам факт об’єднання після майже 600-літнього завершення українських земель заслуговує позитивної оцінки. Цього український народ чекав багато століть, але методи і мета якої здійснювали цей акт більшовики були недемократичними, злочинними і антинародними.

Метки: ,

Leave a Reply

Архивы

Свежие комментарии

    Ссылки по теме

    Right Widget

    Тут может быть какой-то текст или меню, просто поместите сюда виджет.
    Все права защищены © 2010 Козаки.
    Здоровый сон Вашего малыша | Где выгодней обмен wmb на wmz